Виговський і Мазепа / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2005. – Т. 2. – C. 386–396.
Вперше опублікована в журналі: ЛНВ. – 1909. – Т. XLVI. – Кн. VI. – С. 417–428. За щоденниковими записами М. Грушевського відзначений час написання статті: 27 квітня–6 травня 1909 р. (Грушевський М. Щоденник 1904– 1910 рр. – ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 267, 267 зв., 268).
У короткий час статтю передрукував В. Липинський у польському часописі “Przegląd Krajowy” (К., 1909. – № 5. – 4–16 липня. – С. 4–7). Відразу про це М. Грушевському повідомили співробітники київської редакції та контори
“Літературно-наукового вістника” Ю. Тищенко (Сірий) та М. Котик: “Статтю Вашу передрукували деякі росийські і польські часописи і певно також поповнять государеву казну” (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 582. – С. 189, 240). Справді, постановою Київського губернатора 3 липня 1909 р. на відповідального редактора журналу С. Ф. Веселовського був накладений штраф у розмірі 100 руб. за друк статті “Виговський і Мазепа” (Там само. – Ф. 295. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 13; Спр. 6. – Арк. 121). Вже 11 липня 1909 р. за передрук зазначеної статті оштрафований на таку ж суму офіційний редактор “Przeglądʼy Krajowʼого” Л. Радзейовський (Там само. – Арк. 3–3 зв.; Там само. – Спр. 6. – Арк. 122). У своїх листах Ю. Тищенко (Сірий) повідомляв М. Грушевського про полагодження справ щодо штрафів у цензурі та в губернатора. 10 липня 1909 р. він писав: ”Був сьогодня у губернатора з приводу штрафу на книгу. З розмови довідався, що перед наложенням штрафу він мав нараду з Флоринським [голова Київського комітету в справах друку. – С.П. На мій запит, що властиво було причиною штрафу, він відмовив, що в статті скріз пробивається враждебность до росийської нації і повторив буквально слова Флоринського. Просьба о одміну штрафу не повела ні до чого, бо за сю статтю оштрафував він также і “Пшегльонд крайовий”, а на доводи, що перед ним представили статтю не в такому освітленню – одмовив, що статтю сю він читав сам. При тім сказав, що до штрафів він відноситься дуже обережно і штрафує взагалі тільки в крайніх випадках. [...] Деякі Українці торжествують з приводу штрафу, а О. Пчілка не вдержалася і з приводу сього висловила перед Єв[геном] Х[арламповичем] задоволення” (Там само. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 582. – С. 237–239). Пізніше сам М. Грушевський включив статтю до збірки “3 політичного життя старої України: Розвідки, статті, промови” (К., 1917. – С. 89–101). Передрук статті вміщений також у збірці публіцистичних творів М. Грушевського, що була видана в діаспорі: Грушевський М. Вибрані праці. Видано з нагоди 25-річчя з дня його смерти (1934–1959) / Упор. М. Галій. – Нью-Йорк, 1960. – С. 182–196.
Подається за першодруком.
Стаття написана до двох історичних дат: 250-ліття підписання І. Виговським Гадяцької унії України з Польщею та 200-ліття переходу гетьмана України І. Мазепи до шведського короля Карла XII. Ці події пов’язує спільний вчинок двох історичних діячів – “розрив з московською зверхністю” та прагнення до автономного розвою Української держави. На підставі нових документів автор намагається об’єктивно та ґрунтовно проаналізувати мотиви та наслідки цих історичних подій, окреслити можливі тогочасні перспективи України. У протоколах допиту вченого в 1914 р. він передає провідні думки статті і, зокрема, ставлення до постаті І. Мазепи: “[...] симпатичное отношение к Мазепе, какое замечается в Малороссии в конце XVIII в. и начале XIX, считал продуктом гонения на его память со стороны русской администрации и указывал в своих статьях как на пример обратного действия репрессий” (див.: Музичук О. Звинувачується в шпигунстві... (Невідомі джерела до біографії М. С. Грушевського) // Архіви України. – 1991. – № 5. – С. 15).
Короткий бібліографічний огляд статті подає В. Дорошенко в ЗНТШ (1910. – Т. ХСІХ. – С. 208–209): "Ціла стаття – се сніп проміння, кинений істориком в глиб минулого. Вона ділає на нас ліпше як цілі стоси сухих монографій і се відчув уряд, накладаючи пеню на ЛНВ”.
Про висвітлення М. Грушевським постаті І. Мазепи докладніше див.: Мацьків Т. Гетьман Мазепа в працях М. Грушевського // Український історик. – 1984. – Ч. 1–4.– С. 111–122.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
